АНАЛІЗ ХІРУРГІЧНИХ МЕТОДИК ТА ПІДХОДІВ УСУНЕННЯ ДЕФЕКТІВ КІСТОК ЛИЦЕВОГО СКЕЛЕТУ

Анотація

Остеопластичний матеріал є золотим стандартом реконструкції кісткової тканини. Аутологічний матеріал може не давати імунологічної відповіді організму, даний матеріал також володіє не тільки остеокондуктивними, але й остеоіндуктивними властивостями.

Альтернативним рішенням аутотрансплантації є застосування алотранстплантів, які підлягають спеціальній обробці, при якій залишається як остеокондуктивна так і остеоіндуктивна властивість.

Було запропоновано методику закриття дефекту кісткової тканини нижньої щелепи за допомогою мікрохірургічних аутотрансплантантів.

При конструюванні біосумісних матеріалів потрібно застосовувати біоміметичний підхід. Кісткова тканина – це своєрідний композит, який поєднює два фізичні явища: твердість (за рахунок кристалів гідроксиапатиту) та еластичність (завдяки колагеновим волокнам).

Існує досвід застосування пористих кісткових блоків просочених кров’яним згустком хворого в комбінації гідроксиапатиту та трикальційфосфату. Такий тип біокераміки можна застосовувати для контурної пластики коміркової частини щелеп та заповнення дефектів кісток.

Отже, з наведених даних можна зробити висновок, що першим пріоритетним завданням регенеративної медицини, зокрема реконструктивної хірургії, є пошук методик та технологій створення стабільних пористих каркасів певної форми.