МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ ГОСТРОГО КАЛЬКУЛЬОЗНОГО ХОЛЕЦИСТИТУ У ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО І СТАРЕЧОГО ВІКУ

Анотація

Ріст захворюваності на гострий холецистит вивів його до найбільш поширеного ургентного хірургічного захворювання після го­строго апендициту. Висока післяопераційна ле­тальність, від 2 до 12 %, не має тенденції до зниження. До 25 % пацієнтів з гострим холеци­ститом складають особи старші 75 років. Саме ця категорія пацієнтів з високим анестезіологіч­ним ризиком й формує основну питому вагу в післяопераційній летальності та у розвитку ускладнень. Рівень післяопераційної летальності в них складає від 8 до 18 %, а серед хворих по­над 80 років - 40 - 50 %, і є у 10 - 12 разів ви­щий, ніж у молодих пацієнтів.

Наявність конкрементів у жовчному міхурі є пусковим чинником розвитку цієї пато­логії - як правило, гострий холецистит у 90 % випадків виникає на фоні холелітіазу. Жінки хворіють вдвічі частіше, ніж чоловіки, але з віком ця різниця знижується і в похилому і ста­речому віці чоловіки і жінки хворіють з однако­вою частотою.

Понад 67 % випадків у геронтологічних хворих з гострим калькульозним холециститом госпіталізація проводиться пізніше 48 годин з початку захворювання. На час госпіталізації у цих пацієнтів вже спостерігаються ускладнення гострого калькульозного холециститу. Він су­проводжується проявами гострого біліарного панкреатиту у 63 % випадків, обтураційної жо­втяниці у 25 %, холангіту у 12 - 87 %, SIRS у 70 %. Розвиток позаміхурових ускладнень, в свою чергу посилює тяжкість стану пацієнта, значно погіршує перебіг захворювання і прогноз хірургічного втручання. Деструкція стінки жов­чного міхура є типовою для хворих похилого та старечого віку і до 20 % спостережень від­мічається вже в перші доби захворювання. Про­гресування гнійно-деструктивного процесу погіршує системний кровотік, що викликає по­силення ішемії в стінці жовчного міхура. Саме тому, консервативна терапія у геронтологічних хворих у більшості випадків є неефективною.

Основним методом скринінгу хворих на жовчнокам’яну хворобу є ультрасонографія.