ЕНДОТЕЛІАЛЬНА ДИСФУНКЦІЯ ТА АРТЕРІАЛЬНА ЖОРСТКІСТЬ - КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ З ОЖИРІННЯМ ТА ПОДАГРОЮ

Анотація

Метою дослідження було вив­чення особливостей ендотеліальної дисфункції та артеріальної жорсткості у хворих на ар­теріальну гіпертензію (АГ) в поєднанні з ожирінням та подагрою. Обстежено 50 хворих на АГ II ступеня, у 32 з них діагностована су­путня подагра та ожиріння, а у 18 - ізольована АГ. Всі хворі поділені в дві групи: І група (група порівняння) - 18 хворих на АГ II ступеня; II гру­па (основна група) - 32 хворих на АГ II ступеня з подагрою та ожирінням. Аналізували динаміку індексу жорсткості аорти (ІЖА), товщину інти- мо-медійного комплексу (ТІМК, мм) та значення ендотелійзалежної вазодилатації (ЕЗВД) та CAVI-маркера (cardio-ankle vascular index). В основній групі хворих спостерігались достовірно вищі показники ІЖА, ТІМК, ЕТ-1, ПІППХ та CAVI-маркера, ніж у хворих без супутньої пода­гри та ожиріння. Несприятливий вплив, за об­численням відношення шансів (OR 95% СІ) щодо перебігу досліджуваної патології, мають усі показники, які прямо (ЕТ-1, ЕЗВД) і опосе­редковано, через підвищення ПІППХ, CAVI- маркера, або посилення ригідності (ІЖА, ТІМК), погіршують функцію судинної стінки. Клініко-патогенетичні та функціональні аспекти ендо­теліальної дисфункції та артеріальної жорсткості недостатньо вивчені у хворих з АГ, подагрою та ожирінням. Зміни артеріальної ригідності та ен­дотеліальної дисфункції можуть мати не тільки прогностичне значення, але і враховуватись при виборі терапевтичних підходів до лікування та­кої групи хворих.