ХІРУРГІЧНА ЕВОЛЮЦІЯ ПАХОВИХ ГРИЖ
DOI:
https://doi.org/10.21802/scientificandpracticaljournal.v1i4.221Ключові слова:
пахові грижі, методи пластики, ускладнення.Анотація
Високий відсоток рецидивів заставив хірургів шукати більш надійні способи укріплення передньої і задньої стінки пахових гриж. Ми розробили свої оригінальні модифікації, одна з них полягає в наступному: після фіксації сітки до пахової зв’язки медіальну її частину фіксуємо П– подібними вузловими швами до апоневротично-мязевого клаптя. Таким чином сітчастий імплантат ми затягаємо під внутрішній косий м’яз живота і запобігаємо розшаруванню м’яза фіксуючи сітку разом з апоневрозом зовнішнього косого м’яза живота.
Спостерігали за 812 хворими, прооперованими з приводу пахової грижі. Вік хворих коливався в межах 22-86 років, але більша частина пацієнтів (68%) була працездатного віку. У 134 хворих пластика пахової грижі проводилася власними тканинами за Постемським (84%) і Басіні (13%). В 3% випадків операції були виконані за методом Спасокукоцького зі швом Кімбаровського. За методом Ліхтенштейна, в модифікації, були прооперовані 678 (83,5%) хворих. Операцію закінчували постановкою дренажа типу Редон на 2-4 доби. Серозне запалення у ділянці післяопераційної рани спостерігали у 5% пацієнтів: післяопераційна гематома-у 1 %, інфільтрат-у 3% і орхіт-у 1%. Усі ці ускладнення були ліквідовані консервативними заходами. Режим – пацієнти починали ходити з першої доби після операції. Після застосування ненатяжних методів операції середній л/день із 6,2 скоротився до 4,3. Отже запропоновані нами методики, направлені на удосконалення операції Ліхтенштейна з акцентом на укріплення внутрішнього кільця пахового каналу.
Завантажити
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 M. H. Gonchar, I. V. Melnyk, Y. M. Kuchirka

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
ISSN
ISSN 








