ВПЛИВ ДАПАГЛІФЛОЗИНУ НА РІВЕНЬ СЕЧОВОЇ КИСЛОТИ ЗА НАЯВНОСТІ АСИМПТОМНОЇ ГІПЕРУРИКЕМІЇ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ НА ТЛІ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕЗІЇ

Анотація

Метою роботи було вивчення впливу дапагліфлозину на рівень сечової кислоти у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу на тлі артеріальної гіпертензії (АГ) у взаємозв’язку з динамікою основних проявів поєднаної патології. Обстежено 50 хворих на ЦД 2 типу і АГ II стадії 1-2 ступеня; 27 жінок і 23 чоловіків, середній вік (59,2±5,3) років. Усі пацієнти були розділені на дві групи: 25 хворих отримували метформін у дозі 1500 мг/добу, діабетон® МР 60 мг/добу і раміприл 5-10 мг /добу (I група); 25 пацієнтів, які отримували базову терапію – метформін у дозі 1500 мг/добу, діабетон® МР 60 мг/добу, телмісартан 40 мг /добу і дапагліфлозин 10 мг /добу впродовж трьох місяців (II група). Проводили загальноклінічне обстеження, контроль вуглеводного обміну з визначенням глікованого гемоглобіну (HbA1c), альбумінурії, швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), контроль артеріального тиску. Застосування дапагліфлозину в комплекній терапії хворих ІІ групи супроводжувалося зменшенням рівня сечової кислоти в крові на 28,65% (р<0,05), який був меншим за такий у хворих І групи на 20,30% (р<0,05), що супроводжувалося позитивною динамікою показників вуглеводного обміну, систолічного артеріального тиску, функціонального стану нирок та зменшенням кореляцій між сечовою кислотою і рівнем систолічного артеріального тиску та показником глікового гемоглобіну (HbA1C). Отже, застосування в комплексній терапії дапагліфлозіну зменшує рівень асимптомної гіперурикемії та її несприятливий вплив на перебіг ЦД 2 типу на тлі АГ.