PREVALENCE AND PROGNOSIS OF ABDOMINAL COMPARTMENT SYNDROME IN PATIENTS WITH ACUTE PANCREATITIS

  • S. S. Philip Ужгородський національний університет, медичний факультет, кафедра загальної хірургії, м. Ужгород, Україна https://orcid.org/0000-0002-6549-3892
  • А. І. Shitev Ужгородський національний університет, медичний факультет, кафедра загальної хірургії, м. Ужгород, Україна https://orcid.org/0000-0002-1034-2405
  • V. Y. Kurtinets Ужгородський національний університет, медичний факультет, кафедра загальної хірургії, м. Ужгород, Україна https://orcid.org/0000-0001-6155-8049
Ключові слова: гострий панкреатит, абдомінальний компартмент-синдром (АКС), внутрішньочеревний тиск (ВЧТ), патогенетичне лікування.

Анотація

Резюме. Грізним супутнім обтяжливим станом при гострому панкреатиті є розвиток абдомінального компартмент-синдрому (АКС). Незважаючи на численні публікації стосовно даної тематики велика кількість питань щодо поширеності, ефективних методів прогнозування розвитку АКС та його лікування залишаються відкритими і диктують актуальність даної проблематики.

Цілі: підвищити ефективність лікування гострого панкреатиту шляхом прогнозування та вчасного попередження розвитку АКС.

Методи. Проведено ретроспективний аналіз хірургічного лікування 76-и хворих з діагнозом  гострий панкреатит на базі КНП «УРКЛ» УМР. Дослідження було проведено у два етапи. На першому було оцінено поширеність АКС серед досліджуваних. На другому етапі була оцінена ефективність методики прогнозу АКС та запропонованого комплексу заходів попередження його розвитку. Для прогнозування АКС була використана методика з вантажем на передню черевну стінку. Вимір внутрішньочеревного тиску (ВЧТ) здійснювався за допомогою інтравезикального методу непрямої манометрії.

Результати дослідження. На першому етапі у 7-ми хворих ВЧТ був вищим 12  мм.рт.ст.(верхня межа норми). Поширеність АКС у нашому дослідженні склала 9,21%. На другому етапі досліджуваній групі з позитивною пробою було проведено патогенетичне комплексне лікування АКС. У 46%  пацієнтів групи Б пізніше було виявлено клінічні ознаки АКС, а у  6-ти з них АКС був підтверджено виміром ВЧТ. У досліджуваній групі вищевказаний симптоматокомплекс  на фоні проведеного лікування виник у 2-х хворих. Після повторного виміру ВЧТ у одного з них було констатовано АКС.

Висновки. Запропонована нами тактика дає можливість прогнозувати та вчасно ліквідувати прогресування АКС. У досліджуваній групі, щодо якої було проведено запропонований нами комплекс заходів, підтверджений АКС виник у 4,1% випадків, що значно менше ніж у контрольній (25%).

 

 

Опубліковано
2021-04-05
Розділ
Оригінальні дослідження