ДІАГНОСТИКА ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕТНОСТІ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ

Анотація

Резюме. Мета дослідження – дослідити інкреторну функцію підшлункової залози за показником С-пептиду залежно від рівня ендогенного інсуліну (ЕІ) та гомеостатичних моделей інсулінорезистентності (ІР) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) з метаболічним синдромом (МС). Обстежено 94 хворих на АГ з МС. Проводили пероральний глюкозо-толерантний тест (ПГТТ) із визначенням рівня глікемії, ЕІ та С-пептиду натще і через 2 години після навантаження. Розраховували індекси чутливості до інсуліну (ІЧІ), НОМА-ІR, НОМА-β. Залежно від рівня ЕІ хворих розділили на 3 групи: 1 група – 29 хворих з нормальним рівнем ЕІ; 2 – 38 хворих із реактивною гіперінсулінемією (ГІ); 3 – 27 хворих із спонтанною ГІ. Встановлено, що у 1 групі рівень С-пептиду в умовах ПГТТ становив (0,97±0,016) і (1,02±0,10) нг/мл (р>0,05) відповідно, контроль – (1,06±0,30) нг/мл; показник ІЧІ коливався в межах контролю (р>0,05). У 2 групі рівень С-пептиду натще був у межах контролю (р>0,05), після ПГТТ – виявився підвищеним у 2,0 рази (р<0,05); показник ІЧІ був нижчим у 1,5 рази (р<0,05) від контролю. У 3 групі рівень С-пептиду був підвищеним як натще і після ПГТТ у 1,5 та 2,8 рази (р<0,05) відповідно; показник ІЧІ складав у 3,4 рази нижче (р<0,05) порівняно з контролем. Показник HOMA-IR виявився підвищеним у 1,5; 2,6 та 6,7 рази (р<0,05) в 1; 2 і 3 групах відповідно, порівняно з контролем. Показник НОМА-β у 1 і 2 групах знаходився в межах контролю (р>0,05), у 3 групі – підвищений у 2,0 рази (р<0,05). Отже, передумовами розвитку ІР є натщесерцева і постпрандіальна гіперглікемія та ГІ. Визначення рівнів ЕІ, С-пептиду в умовах ПГТТ, розрахунок індексу HOMA-IR, ІЧІ є високоінформативними показниками для визначення наявності та оцінки ступеня ІР.