МОДЕЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМУ ТРАВМУВАННЯ ДІТЕЙ ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЕЛЕКТРИЧНИХ ЗАСОБІВ ПЕРСОНАЛЬНОЇ МОБІЛЬНОСТІ

Анотація

Популярність електросамокатів, гіробордів та електровелосипедів серед дітей призвела до значного зростання кількості травм, що потребує детального вивчення механізмів їх утворення. Проаналізовано 84 випадки травмування осіб віком від 4 до 18 років. Характер та локалізація тілесних ушкоджень залежать від типу транспортного засобу, віку дитини, швидкості руху та наявності засобів індивідуального захисту. Для електросамокатів найбільш типовими є черепно-мозкова травма (72 %), травми шиї (75 %) та нижніх кінцівок (56 %). Для пригод за участю гіробордів найбільш характерними є травми верхніх кінцівок (48 %), що стаються внаслідок падіння через втрату рівноваги. Електровелосипеди призводять до травм грудної клітки (75 %) через вищу швидкість руху та можливість зіткнення з іншими транспортними засобами. Розроблено математичні та біомеханічні моделі з використанням рівнянь класичної механіки та методу скінченних елементів, що дозволяють прогнозувати характер травмування залежно від параметрів падіння, антропометричних даних дитини та технічних характеристик транспортного засобу. Встановлено сильний зворотний кореляційний зв’язок між використанням захисного шолома та частотою черепно-мозкової травми (r=-0,71 для електросамокатів, p<0,001). Виявлено вікові особливості механізмів травмування: для дітей 4-6 років характерні виключно падіння на низьких швидкостях, тоді як у підлітків 14-18 років зростає частота зіткнень з автомобілями (12%) і тяжкість травм. Позитивний кореляційний зв’язок між віком і тяжкістю травми (r=0,68, p<0,01) пояснюється вищими швидкостями руху старших дітей. Результати моделювання можуть бути використані у судово-медичній практиці для встановлення механізму травмування, визначення обставин нещасного випадку, розробки науково обґрунтованих превентивних заходів та удосконалення експертної оцінки механізму травмування.