ЛЕЙОМІОМА МАТКИ – ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ, ЛІКУВАННЯ В РЕПРОДУКТИВНОМУ ПЕРІОДІ ЖІНКИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Анотація

Резюме. Лейоміома матки – найпоширеніша доброякісна пухлина, котра призводить до зниження працездатності й втрати дітородної функції в жінок фертильного віку. Репродуктивне здоров’я пацієнток є дуже актуальною проблемою сучасної гінекології та акушерства, тому вирішення цієї проблеми – це поетапний етіопатогенетичний підхід з урахуванням віку пацієнток, їхнього репродуктивного анамнезу, наявності супутньої генітальної та соматичної патології. У патогенезі певна роль належить спадковій схильності, яка частіше виявляється у хворих молодого віку (молодших за 30 років). Одне з центральних місць посідає гормональний статус. Під час вибору методу лікування лейоміоми матки варто звернути увагу на розміри пухлини, локалізацію вузлів, симптоматику, вік, репродуктивну налаштованість жінки.

У даний час застосовується «комплексне консервативне ведення» хворих з міомою матки, запропоноване В. І. Кулаковим у 1997 р., під яким мається на увазі поєднання ранньої оперативної, з принципами мінімізації хірургічної травми, і хімічної міомектомії. Такий підхід забезпечує відновлення репродуктивної функції у більшості хворих. Проте основним методом лікування міоми матки, що дає гарантовано хороші результати, є хірургічний. Можливості хірургічного методу значно розширилися з впровадженням та розвитком ендоскопічних технологій.