ХІРУРГІЧНА ТАКТИКА У ПАЦІЄНТІВ ІЗ КРОВОТЕЧЕЮ З ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНИХ ВАРИКОЗНО РОЗШИРЕНИХ ВЕН

Анотація

Обгрунтування. Кровотеча з гастроезофагеальних варикозно розширених вен (ВРВ) є одним з найнебезпечніших ускладнень портальної гіпертензії (ПГ) різного ґенезу. Наявність клінічно значимої ПГ є основним чинником, що значно погіршує прогноз кровотечі. Ми вирішили оцінити ефективність лікування пацієнтів з кровотечами, спричиненими гастроезофагеальними ВРВ.

Матеріали. Проаналізовано 168 пацієнтів з ПГ, яка ускладнилася кровотечами з ВРВ стравоходу і шлунку.

Результати. Досягнути гемостазу ендоскопічним лігуванням вариксів на висоті кровотечі вдалося тільки у 6 (28,6 ± 9,86 %) серед 21 пацієнта, в яких гастроезофагеальні вени поширювалися з стравоходу на шлунок по малій кривині і мали стовбурову будову. Серед 57 пацієнтів, в яких кровоточили ізольовані вени шлунку гемостаз було досягнуто у 25 (43,9 ± 6,57 %) і серед 23, в яких кровоточили ВРВ великої кривини, антрального відділу шлунку або ВРВ ДПК – у 9 (39,1 ± 10,18 %). Ендоскопічна зупинка кровотечі була неефективною у пацієнтів, в яких спостерігалися великі конгломерати ВРВ, що поширювалися із стравоходу у шлунок по великій кривині через необхідність значної інверсії. В комплекс системної внутрішньовенної терапії входило відновлення ОЦК і збереження тканинної перфузії, антифібринолітична терапія, пероральна антибіотикопрофілактика, профілактикика печінкової енцефалопатії, портодекомпресивна терапія, прийом неселективних β-блокаторів.

Висновок. Ендоскопічний гемостаз є провідним заходом в лікуванні кровотеч з гастроезофагеальних ВРВ. До вибору методу гемостазу (лігування чи склерозування) слід підходити індивідуалізовано та враховувати можливість рецидиву кровотечі. Стратифікований ризик профілактики рецидивів кровотечі з гастроезофагеальних ВРВ з врахуванням функції печінки за Child-Pugh, гемодинамічної відповіді на неселективні β-блокатори та індексу NIEC дозволяє підвищити виживання пацієнтів.