ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА ТА ХІРУРГІЧНА ТАКТИКА ПРИ ЖОВЧОВИТІКАННІ ПІСЛЯ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇ

Анотація

У роботі проведений аналіз результатів хірургічного лікування 10576 хворих на жовчнокам’яну хворобу (ЖКХ), яким виконали лапароскопічну холецистектомію (ЛХЕ). Метою дослідження було поліпшення результатів хірургічного лікування хворих ЖКХ, у яких розвинулося зовнішнє або внутрішньочеревне ЖВ шляхом оптимізації та вдосконалення діагностичної програми та хірургічної тактики застосування мініінвазивних втручань.

У ранньому післяопераційному періоді у 63 (0,6 %) хворих відзначено ЖВ. Жінок було 51 (81,0 %), чоловіків - 12 (19,0 %). Середній вік пацієнтів склав 57,6 ± 8,1 року. ЖВ спостерігалося у 21 (33,3 %) хворого, оперованого з приводу хронічного холециститу, і у 42 (66,7 %) - з приводу гострого холециститу. У 51 (81,0 %) хворого відзначалося надходження жовчі по дренажу, а у 12 (19,0 %) пацієнтів - скупчення жовчі в черевній порожнині діагностовано після видалення дренажів, за клінічними проявами і даними УЗД.

У 22 (34,9 %) хворих ЖВ вдалось зупинити консервативними методами. Мініінвазивні ендоскопічні, пункційні під контролем УЗД та релапароскопія були ефективними у 32 (50,8 %) хворих. Лапаротомія була виконана у 9 (14,3 %) хворих, при цьому у 6 (9,5 %) пацієнтів виконали лапаротомію, санацію і дренування черевної порожнини і в 1 (2,1 %) випадку - при виявленні крайового пошкодження правого печінкового протоку - ушивання дефекту і дренування холедоха за Вишнєвським. У 2 (3,8 %) пацієнтів причиною післяопераційного ЖП був дефект гепатікохоледоха більш ніж на 2/3 його діаметра. Цим хворим виконали накладення гепатікоеюноанастомозу за методом Ру.