ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ В ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ У ХВОРИХ НА РАК ЛЕГЕНІ

Анотація

Резюме. Рак легені продовжує посідати перше місце в структурі онкозахворюваності чоловіків, постійно зростає кількість хворих працездатного віку після радикального лікування.

Мета роботи – дослідити вплив фізичної терапії на стан зовнішнього дихання у прооперованих хворих на рак легені.

Матеріали і методи. Вивчення впливу фізичної терапії на стан зовнішнього дихання проведене у 332 хворих після лоб- та білобектомій через рік після операції. 156 пацієнтів, які з тих чи інших причин відмовилися від виконання фізичних вправ за програмою фізичної терапії, входили до контрольної групи. В основній групі, що складається з 176 пацієнтів, був проведений повноцінний курс фізичної терапії в найближчому і відстроченому періодах після операції. Контроль стану зовнішнього дихання проводили за допомогою спірографії, а стан працевлаштування – шляхом опитування хворих.

Результати дослідження. Більшість показників спірографії при застосування фізичних вправ достовірно перевищували аналогічні дані у хворих контрольної групи. Відсоток хворих, які повернулися до праці, у досліджуваній групі є достовірно більшим, ніж у контрольній. Спостерігалось також і зменшення інвалідизації хворих в досліджуваній групі.

Висновки. Встановлено, що використання фізичної терапії в післяопераційному періоду у хворих на рак легені суттєво поліпшує відновленню дихальної функції і полегшує повернення до побутових і професійних навантажень. Критеріями для призначення програми занять з фізичної терапії повинні бути вік, стать, загальний стан здоров’я пацієнта та результати початкового реабілітаційного обстeжeння, a також індивідуальна рeaкція на фізичні нaвaнтaжeння. Для стимуляції участі пацієнтів у процесі відновлення, рекомендується покращити сприйнятий поведінковий контроль (самореалізацію) пацієнта стосовно методів фізичної терапії.