ПОРУШЕННЯ МЕТАБОЛІЗМУ ЩАВЛЕВОЇ КИСЛОТИ У ХВОРИХ НА ОКСАЛАТНИЙ НЕФРОЛІТІАЗ ТА СПОСОБИ ЇХ КОРЕКЦІЇ

Анотація

Резюме. Сечокам’яна хвороба (СКХ) є однією з найпоширеніших патологій сечо-видільної системи і займає друге місце у структурі урологічних захворювань після інфекцій сечовивідних шляхів. При аналізі хімічного складу конкрементів встановлено, що більшість (до 70-80% випадків) з них містить солі щавлевої кислоти та кальцій.

Мета дослідження: вивчити особливості порушень метаболізму щавлевої кислоти у хворих на оксалатний нефролітіаз, вдосконалити способи їх корекції та розробити ефективні схеми метафілактики оксалатного нефролітіазу.

В дослідженні приймали участь 120 людей, які були розділені на 3 групи в залежності від лікування після проведення дистанційної літотрипсії чи самостійного відходження конкременту верхніх сечових шляхів.

Концентрація гліколату в сечі хворих після комплексного лікування у ІІІ групі становили 620,2±49,2 мкмоль/л, тобто практично досягла рівня здорових.

У І та ІІ групах рівень гліколату у сечі був значно нижчим і не досягав фізіологічних норм, але спостерігалась тенденція до збільшення.

Включення в терапію антиоксидантного засобу – аргініну та комплексу вітамінів призводить до зниження рівня оксалурії до верхніх границь норми у ІІІ групі пацієнтів в сечі 456,91±37,70 до 319,81±26,36 мкмоль/л і крові з 26,94±1,52 до 22,46±1,54 мкмоль/л (р<0,05).

Спостерігалось зниження рівня кальцію у крові та сечі у пацієнтів І та ІІ груп, хороших результатів досягнуто в ІІІ групі хворих при застосуванні в комплексній терапії антиоксиданта аргініну.

У результаті запропонованої метафілактики уролітіазу досягнуто збільшення концентрації цитрату в сечі та крові.

Результати метафілактичної терапії протягом 3 років показали, що у пацієнтів ІІІ групи кількість рецидивів оксалатного нефролітіазу був нижчий ніж у І та ІІ групах і становив 11,2 % при показниках рецидивів 28,0 % та 22,0 % у І та ІІ групах відповідно.