ОЦІНКА АКТИВНОСТІ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ З ПРОЯВАМИ ГІПЕРВЕНТИЛЯЦІЙНОГО СИНДРОМУ

Анотація

Резюме. Проводилось дослідження тонусу вегетативної нервової системи у хворих із 1 ступенем гіпертонічної хвороби – 82 пацієнти мали супутній гіпервентиляційний синдром (основна група), 14 хворих гіпервентиляційного синдрому не мали (контрольна група). У першій групі хворих офісний АТ становив – САТ (151,44±0,44) мм рт. ст. і ДАТ (86,95±0,71) мм рт. ст., в контрольній групі хворих САТ дорівнював (146,0±1,56) мм рт. ст., ДАТ – (80,71±1,63) мм рт. ст. Перед дослідженням хворі не отримували гіпотензивну терапію протягом 5-6 днів. Гіпервентиляційний синдром у хворих визначали за результатами Наймінгенського опитувальника. У роботі вивчались основні показники варіабельності серцевого ритму – SDNN, RMSSD, HF, LF, VLF.

Дослідження ВСР в основній і контрольній групах виявили хворих із ознаками одночасної симпатикотонії і парасимпатикотонії, відносної симпатикотонії, симпатикотонії з нормальною парасимпатичною активністю, парасимпатикотонії при нормальній симпатичній активності, пацієнтів із зниженою симпатичною та парасимпатичною активністю, із нормотонією.

Одночасне підвищення симпатичної та парасимпатичної активності виявили у 41,46 % хворих основної групи, проти 21,43 % – результату, отриманого в контрольній групі; відносна симпатикотонія, відповідно, у 34,15 % і 14,29 % випадків; симпатикотонія при нормальній парасимпатичній активності – у 12,20 % і 7,14 % хворих відповідно.

Таким чином, у більшості пацієнтів основної групи частіше спостерігались ознаки симпатоадреналового та холінергічного синергізму, підвищення показників симпатичної активності та зменшення нормотонії. Таким чином, діагностика проявів гіпервентиляційного синдрому у хворих на гіпертонічну хворобу повинна бути обов’язковою із відповідною корекцією на тлі стандартного лікування.