ОПТИМІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ МІОКАРДА ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МАГНІЮ ОРОТАТУ

Анотація

Реваскуляризація міокарда в пацієнтів із хронічним коронарним синдромом зменшує ішемічне навантаження, але не завжди повністю усуває післяпроцедурне патологічне ремоделювання та системне запалення, котрі є важливими детермінантами перебігу серцевої недостатності з помірно зниженою фракцією викиду. В цьому дослідженні зроблено оцінку впливу додавання магнію оротату до стандартної терапії на ехокардіографічні показники, біомаркери стресу/фіброзу та інтегральні запальні індекси у хворих після реваскуляризації. Обстежено 62 пацієнти (контроль n = 29; основна група n = 33), яких рандомізовано до стандартної терапії або стандартної терапії з магнію оротатом 500 мг двічі на добу протягом 6 місяців. Ехокардіографію виконували під час дослідження через 3 та 6 місяців; визначали sST2, галектин-3, NT-proBNP, C-реактивний білок, а також SII, NLR, PLR, SIRI, AISI, індекси TyG, hsCRP/HDL-c та AIP. Після 6 місяців у групі магнію оротату відзначено більш виражене покращення систолічної функції з приростом фракції викиду, зменшенням товщини міжшлуночкової перегородки й задньої стінки лівого шлуночка у систолу та тенденцією до сповільнення патологічного ремоделювання лівого шлуночка. Одночасно спостерігалося достовірне зниження галектину-3, NT-proBNP і C-реактивного білка, а також інтегральних індексів запалення (SII, NLR, PLR, SIRI, AISI). Отримані дані підтверджують високий потенціал застосування магнію оротату як додаткового компонента комплексної терапії в пацієнтів після реваскуляризації із ХКС і СНпзнФВ для модифікації залишкового запалення й уповільнення патологічного ремоделювання міокарда sST2, що в динаміці знижувався в обох групах, а сукупність змін біомаркерів та інтегральних індексів запалення вказувала на модифікацію залишкового запального фону при застосуванні магнієвої підтримки.