FEATURES OF THE PHYSIOLOGY OF THE POSTPARTUM PERIOD AFTER CAESAREAN SECTION

Анотація

Основний принцип перинатального акушерства полягає в забезпеченні здоров’я породіллі, плода та новонародженого, що в низці випадків вимагає швидкого та щадного пологорозрішення. Тож упродовж останніх десятиліть кесарів розтин (КР) в акушерській практиці став інструментом, котрий дозволяє зберегти здоров’я і матері, й дитині.

Незважаючи на значуще поширення, КР відносять до розряду складних операцій із високим відсотком післяопераційних ускладнень (3,3% - 54,4%), які пов’язані з технікою втручання, акушерськими та неонаталогічними причинами. 

Власне, науковий прогрес у медицині, соціальні та культурні зміни привели до фундаментальних трансформацій у ставленні до КР серед жінок і лікарів. Фактично, консенсус щодо показань до кесаревого розтину змінився в багатьох країнах, особливо тепер, коли беруть до уваги психосоціальні фактори.

Післяпологовий період – це критичний, але часто ігнорований період у житті нових батьків. Так, саме він (післяпологовий період) характеризується широким спектром нових станів жіночого життя та підвищеною чутливістю до зовнішніх факторів. Увесь спектр постнатальних змін можна розглядати як інтегративну комбінацію психологічних, фізіологічних і ендокринних факторів, що впливають на фізичну та психічну діяльність жінок, а також визначають їхні стосунки з дитиною.

Висновки. Проведення кесарського розтину повинно бути за показами з обов’язковим обґрунтуванням.

Наявність післяопераційного рубця в жінок, які перебули абдомінальне пологорозрішення, вносить у післяпологовий період зміни на кшталт специфічного обмеження мобільності на час його формування. Цей аспект постає важливим із позицій настання майбутніх вагітностей, що вимагає утворення повноцінного еластичного міцного рубця на матці та м’яких тканинах. 

Формування рубця в післяпологовому періоді у зв’язку з потребою в догляді та годуванні дитини, змін унаслідок цього режимів сну та відпочинку додатково підвищують метаболічне, фізичне, психоемоційне навантаження, що спричиняє тиск на адаптаційні можливості регуляторних систем організму жінки.

Стан жінки безпосередньо впливає на її можливості стосовно догляду та виховання дитини, повернення до роботи й соціальної активності, а також на якість життя як особистості, так і в межах соціуму. Тому необхідні певні заходи відновлення для якнайшвидшої нормалізації вищепереліченого.